Історія нашої команди не така славетна, як в “старших товаришів” (це я про “Валідол”), але ми також маємо що розповісти. В нашій команді завжди було багато людей. Але почну з початку.
Ми “виросли” в Професійно-технічному училищі № 58 (сьогодні Ставропігійський професійний ліцей). Більшість з нас — оператори комп’ютерного набору, хача є друкар високого друку, річний складач і навіть автослюсар. Робітничий клас, що поробиш.
От з цього автослюсара — Володимира Кузика — все і почалося. Якогось надцятого вересня оголосили, що в ліцеї буде проводитися набір до команди з гри “Що? Де? Коли?”. Ми (Тетяна Василишин і Наталія Антонів) вирішили прийти. Там були присутні згадуваний вже Володя, Мирослава Володимирівна Лефменко (наш перший тренер і “янгол-охоронець”), Ірина Милян (в майбутньому просто Іра) і ще декілька людей. Розпочався жорсткий відбір (брешу :-)) це було цікаво, весело і... безболісно). Я і Іра вибилися в лідери, йшли на рівних. Володя, ща “возсідав” на парті-троні, не міг натішитися.
Після першого тренування він підійшов до мене, дав свій номер телефону і сказав: “Захочеш піти на справжню гру — подзвони”. (Яка романтика...). Складалося таке враження, що він говорить про про “Сафарі” в Африці. Але дівчинка я відважна (здається...), тому “Сафарі” не побоялася, подзвонила і тої ж таки п’ятниці опинилася за адресою: вул. Вахнянина, 19 (кодова назва “Погулянка”). Привів мене Володя в славнозвісну команду “Халепа” (як команду назвеш, так вона і буде грати...). Капітан — Галина Душка — зустріла мене, сидячи на шпагаті. Я була збентежена, ні це не зовсім точний вираз... Я БУЛА ШОКОВАНА!!! Шпагат вона показувала на бильці лавки. Одним слово, інтелектуальні ігри я полюбила відразу.
Ближче до середини сезону Володя створив свою команду: “Ейфорію”.Склад був таким: Володимир Кузик — капітан, Тетяна Василишин (я), Ірина Милян і... все. Решта команди змінювалася в такой регулярністю, що можна було створити ще три нові команди. Хронологію відвідування я вказувати не буду (не пам’ятаю), а назву тільки імена: Роман Грицина, Марія Бадік, Павло Байкенин, Наталя Антонів, Микола Бортман, Дмитро Заблоцький, Ірина Литвиненко, Роксолан Дерега, Рустам Муса-Ахунов, Олександр Тимошенко, Ірина Підлісна, Богдан Піліпака...
Команда “Ейфорія” впевнено стрибала по турнірній таблиці, як температура у хворого. То вісімнадцяте місце, то п’яте; то двадцять друге, то третє. А сезон 2002-2003 року ми завершили першокласно. Остання гра сезону, останній (третій) тур, всі вже думками на канікулах (море, сонце, білявки в бікіні (думки наших хлопців) вибачте, підслухала) і тут... Володимир Жмурко — беззмінний ведучий інтелектуальних ігор — очам своїм не повірив. Тому він перевірив список двічі, ні, тричі... Помилки не було. У нас було перше місце!!! Нехай це не перше місце в турнірі, нехай це не перехід в Лігу претендентів, але це був маленький успіх, якого ми досягли своїми руками Тобто своїм розумом (ну, хто чим міг).
Команда не дожила до наступного сезону — розщпалася. Зате утворилася нова — “Нитка Аріадни”.
Аріадна взагалі дуже хороша дівчина. Колись (ще до мого народження) вона допомогла коханому Тесею вийти з Лабіринту свого батька Міноса. Вона дала йому клубок ниток, і Тесей вийшов цілий і неушкоджений з Лабіринту. (Яка романтична!!!). А нитка Аріадни — це провідна нитка, спосіб вибратись із скрутного становища.
Так як наш капітан Володя пішов від нас в братню команду “Дев’яті Ворота”, капітаном стала Ваша покірна слуга (хоча з цим ще можна посперечатися). Тоді в нас з’явився більш-менш постійний склад. До нас з Ірою та Романом Грициною приєдналися Дерега Роксолан, Муса-Ахунов Рустам та Шаргородський-Зуєв Олег (багатенько я чорнила витратила, щоб вписувати їхні прізвища в заявки). І життя потекло своїм клином: тренування — ігри; ігри — тренування (чим ближче до кінця сезону, тим частіше ігри без тренувань). Сезон ми закінчували на 12-му місці (непогано, якщо врахувати, що починали з 38-го).
В новий сезон 2004-2005 року ми ввійшли твердо, спираючись на мужнє плече старшого брата (команди “Валідол”, чиїм фарм-клубом ми стали). В нашій команді відбулись деякі зміни. До нас приєднався Михайло Сенчишин, колишній “валідольчик” та Володя Кузик (з поверненням тебе!!!). Сподіваюсь, що з оновленим складом та допомогою “Валідолу” ми досягнемо більшого, аніж перше місце в останньому турі (хоч це було класно)!!! Тож готуйтесь, Аріадна готова до перемоги!!!
Ваша Аріадна (Тетяна Василишин)
Напишіть нам
Напишіть нам